У зарубіжних клініках широко використовують метод хіміоемболізації пухлини печінки. Він поєднує в собі відразу дві дії – припинення кровотоку в пухлину і введення в неї хіміопрепарату. Цей тип лікування дає змогу досягти високої концентрації ліків безпосередньо в тканинах новоутворення і, на відміну від класичної хімії, не впливає на здорові органи і тканини пацієнта.
Найчастіше метод використовується для лікування раку печінки, але також може застосовуватися у пацієнтів, у яких рак утворився в інших органах, але дав метастази в печінку. Хіміоемболізацію застосовують як самостійно, так і в поєднанні з хірургічним втручанням, абляцією, хіміотерапією або променевою терапією. У цій статті MediGlobus докладніше розповість про процедуру, як до неї підготуватися і про те, де її можна пройти.
Кому підходить хіміоемболізація?
Згідно з NCCN (Національною комплексною онкологічною мережею), цілями хіміоемболізації печінки є:
- Паліативна терапія для зменшення симптомів і продовження життя пацієнтів на просунутих стадіях раку печінки або метастазах в органі.
- «Мостова» терапія перед трансплантацією для підтримки статусу пацієнта до трансплантації.
- Зменшення обсягу пухлини для подальшої резекції або трансплантації.
Для того щоб зрозуміти, чи підійде пацієнту емболізація печінки, лікар призначає хворому аналізи крові на функцію печінки, КТ/МРТ.
Дослідження допомагають фахівцеві визначити, чи немає у пацієнта закупорки ворітної вени або жовчних проток, цирозу печінки. Ці фактори є протипоказаннями до хіміоемболізації. Для визначення типу і стадії пухлини пацієнту проводять біопсію.
Показання до хіміоемболізації
- гепатоцелюлярна карцинома на ранній стадії;
- розмір пухлини менше 5 см;
- відсутність печінкової недостатності;
- відсутність позапечінкового поширення пухлини;
- неможливість провести операцію або пересадку печінки.
Протипоказання до хіміоемболізації
- закупорка ворітної вени або жовчних проток;
- велика пухлина в обох частках печінки;
- позапечінкове поширення пухлини;
- дисфункція печінки;
- цироз.
Наскільки ефективна хіміоемболізація раку печінки?
На даний момент хіміоемболізація міцно увійшла в стандарти терапії. Вона є ефективним методом лікування раку, коли пересадка печінки або хірургічне видалення несуть у собі високі ризики або не можуть бути виконані.
Дослідження щодо ефективності хіміоемболізації тривають, і на даний момент є достатня кількість даних, що підтверджують її високу ефективність:
- Згідно з дослідженнями, які проводили в Іспанії та Греції, виживаність пацієнтів після хіміоемболізації за перший рік після процедури становила 92%, а дворічні показники досягли 89%.
- Дослідження Майкла Янга і Савіо Джона зі США також підтверджують високу ефективність хіміоемболізації у пацієнтів із гепатоцелюлярною карциномою. У їхніх роботах показано, що процедура значно збільшує тривалість життя, особливо у пацієнтів на проміжній стадії захворювання. Згідно з результатами, медіана виживання у пацієнтів після лікування збільшилася до 19-20 місяців, порівняно з 16 місяцями без лікування. Крім того, успішне зменшення пухлини для подальшої резекції або трансплантації спостерігається в 70% випадків.
- Клінічні дослідження вчених з Італії демонструють, що стандартна хіміоемболізація покращує 2-річну виживаність пацієнтів з гепатоцелюлярною карциномою, недоступною для радикального лікування, порівняно з консервативним лікуванням.
Нині метод застосовують не тільки для терапії раку печінки, а й у разі лікування раку підшлункової, шийки матки, нирки тощо. У закордонних клініках для емболізації використовують препарати останнього покоління, які мають менше побічних ефектів і легше переносяться пацієнтами.
Якщо ви шукаєте ефективні варіанти лікування раку печінки і вас зацікавила процедура хіміоемболізації, зверніться до лікаря-координатора MediGlobus для отримання детальної інформації та консультації. Ми надаємо безкоштовну допомогу в організації поїздки за кордон, включно з вибором клініки, записом до лікаря, оформленням віз і всіма необхідними організаційними питаннями.
Методи хіміоемболізації
Існує 2 основні методи проведення хіміоемболізації:
| Конвенціональна хіміоемболізація (cTACE) | Використовується суміш 3-х агентів: контрастної речовини ліпіодолу, хіміопрепарату та емболізуючої речовини. Ліпіодол допомагає доставити хіміопрепарат безпосередньо до пухлини і поліпшити візуалізацію процесу, тоді як емболізуюча речовина блокує кровотік у пухлині. Метод забезпечує високу концентрацію хіміопрепарату в пухлині та підвищує ефективність лікування. Може викликати побічні ефекти, оскільки хіміопрепарат не завжди повністю цілеспрямовано доставляється до пухлини, що призводить до впливу на здорові тканини. |
| Хіміоемболізація з використанням частинок, що повільно вивільняються (DEB-TACE) | Використовуються смоли або пластикові кульки, які повільно вивільняють хіміопрепарат. FDA схвалила 2 препарати для цього методу – доксорубіцин та іринотекан. Метод забезпечує більш цілеспрямоване і тривале вивільнення хіміопрепарату в пухлині, що може зменшити побічні ефекти порівняно з конвенціональною TACE. Менш агресивний щодо здорових тканин. |
Обидва методи мають подібну ефективність у лікуванні печінкових пухлин, але DEB-TACE демонструє менший ризик побічних ефектів, оскільки хіміопрепарат вивільняється повільно та більш цілеспрямовано. Остаточний вибір методу залежить від конкретного випадку та індивідуальних особливостей пацієнта.
Як підготуватися до хіміоемболізації печінки?
- За кілька днів до процедури пацієнта оглядає та консультує лікар, який виконуватиме процедуру. У цей же період призначають лабораторні аналізи. Вони потрібні, щоб визначити стан організму і виключити можливі протипоказання.
- Під час обстеження важливо, щоб пацієнт розповів про всі ліки, які він приймає, а також про наявність алергії на анестезію або контрастні речовини. До операції рекомендується виключити прийом нестероїдних протизапальних препаратів, а також ліків, які впливають на процес згортання крові.
- Жінкам варто повідомити лікаря про вагітність. У цьому разі буде вжито запобіжних заходів, які мінімізують вплив на плід.
- За 8 годин до емболізації печінки пацієнту необхідно припинити прийом їжі. Також варто розраховувати на те, що після процедури потрібно кілька днів на відновлення.
Як проходить хіміоемболізація печінки?
«На відміну від класичної хіміотерапії, ми хочемо забезпечити максимально прицільне введення хіміопрепаратів. Для цього перед процедурою пацієнт проходить комплексне обстеження, що включає МРТ, КТ і ангіографію. Ці обстеження також дають змогу виявити кровоносні судини, що постачають пухлину. Тобто ми точно знаємо, як доставити хіміотерапевтичні препарати до злоякісного вогнища. Після введення хіміотерапевтичних препаратів просвіт кровоносної судини закривається мініатюрними кульками (емболами). Вони забезпечують емболізацію, завдяки якій хіміотерапевтичні препарати впливають на пухлину якомога довше і з часом розсмоктуються.»
Професор Томас Фогль, головний лікар відділення дорослої та дитячої діагностичної та інтервенційної радіології в Університетській клініці Франкфурта-на-Майні
Процедуру проводять, використовуючи місцеву анестезію і седацію, тому під час емболізації пацієнт не відчуває сильного дискомфорту. Для проникнення в кровоносну судину новоутворення лікар використовує спеціальну трубку, яка доставляє хіміопрепарат у пухлину.
Після введення анестезії лікар робить прокол у стегновій артерії і вводить катетер у порожнину печінкової артерії. Весь процес відбувається під контролем рентгенівського апарату.
Далі фахівець вводить контрастну речовину, яка допомагає оцінити розташування судин. Після виявлення гілки артерії, яка живить пухлину, лікар вводить емболізуючий і хіміотерапевтичний препарати.
Після цього проводиться контрольний рентген, щоб переконатися в правильності введення ліків. Далі лікар виймає катетер і накладає пов’язку на місце проколу. Процедура триває 40-60 хвилин.
Що відбувається після процедури хіміоемболізації печінки?
Після втручання пацієнту призначають антибіотики, знеболювальні та препарати від нудоти. У перший тиждень після емболізації може з’явитися втома і погіршитися апетит, але ці симптоми є ознаками нормального одужання. Звичний спосіб життя відновлюється протягом 1-2 тижнів. КТ або МРТ проводять кожні три місяці після емболізації. Це необхідно, щоб визначити, наскільки зменшується пухлина, а також для контролю появи нового пухлинного процесу. Емболізацію можна повторювати кілька разів із перервами і в тому разі, якщо пацієнт достатньо здоровий, щоб переносити повторні процедури.
Які переваги та ризики цієї процедури?
Переваги:
- У 2 з 3 випадків емболізація допомагає зупинити ріст пухлини або зменшити її розмір. Такий результат триває від 10 до 14 місяців і залежить від типу новоутворення. Якщо ж рак знову починає рости, то процедуру повторюють.
- Хіміоемболізація добре поєднується зі стандартними видами лікування. Використання цього методу дає змогу зберегти функцію печінки та запобігти виникненню печінкової недостатності.
- Процедура проводиться не під наркозом, а під місцевою анестезією і седацією.
- Побічні ефекти можуть бути слабшими порівняно зі звичайною хіміотерапією, оскільки ліки перебувають у печінці й не циркулюють по всьому тілу.
- Емболізація – це безопераційне лікування, для проведення процедури лікар робить прокол або розріз, який не вимагає накладення швів.
Ризики:
- Будь-яке втручання несе ризик виникнення інфекції, але завдяки стерильності умов, ймовірність зараження становить 1 до 1,000.
- Оскільки рентгенографія судин є частиною процедури, існує ризик алергічної реакції на контрастну речовину. Для зниження можливості виникнення реакції, лікарі виявляють алергію до процедури.
- Ризик розвитку серйозних ускладнень після хіміоемболізації становить близько 5-10%. До найчастіших ускладнень належать печінкова недостатність, абсцес печінки і, в рідкісних випадках, летальний результат.
- У разі проведення емболізації у дітей існує ймовірність виникнення тромбу після процедури. Для мінімізації ризиків фахівці вживають запобіжних заходів і ретельно контролюють хід процедури.
Читати: Операція при раку печінки
Де можна пройти емболізацію печінки?
Госпіталь Лів
Клініка Медістейт
Медичний центр Текнон
Університетська клініка Наварри
Госпіталь при Університеті Сунчонхян
Медичний центр Асан
Група клінік Хеліос
Клініки Вівантес
Лікарня Хаїма Шиба
Медичний центр Хадасса
Підсумок
- Емболізація використовується для лікування раку печінки, але також може призначатися пацієнтам, у яких рак поширився на інші частини тіла.
- Суть методу полягає в припиненні кровотоку в пухлину і введення в неї хіміопрепарату. Цей тип лікування дає змогу досягти високої концентрації ліків безпосередньо в тканинах новоутворення і, на відміну від класичної хімії, не впливає на здорові органи та тканини пацієнта.
- Процедура застосовується для лікування онкопацієнтів, яким не можуть допомогти стандартні методи терапії.
- Згідно з дослідженнями, які проводилися в Іспанії та Греції, виживаність пацієнтів після хіміоемболізації за перший рік після процедури становила 92%, а дворічні показники досягли 89%.
- Щоб зрозуміти, чи підійде пацієнту емболізація печінки, лікар призначає хворому аналізи крові на функцію печінки, КТ/МРТ, а також виконує біопсію.
- Тривалість емболізації становить 40-60 хвилин. Втручання не вимагає анестезії і проводиться під місцевим знеболенням і седацією.
Якщо у вас діагностували рак печінки, але стандартне лікування вам не підходить, варто уточнити, чи можете ви бути кандидатом на хіміоемболізацію. Команда MediGlobus працює щодня, щоб допомогти пацієнтам отримати консультацію лікаря або знайти клініку для лікування. Якщо ви готові проконсультуватися з одним із наших фахівців, залиште заявку через кнопку «Отримати безкоштовну консультацію» або зателефонуйте нам +38 095 836 81 98. Послуги MediGlobus безкоштовні.
Джерела:
- Young M, John S. Hepatic Chemoembolization. [Updated 2023 Jul 3]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2024 Jan-.
- Cancer Research UK: Trans arterial chemoembolisation (TACE)
- American Cancer Society: Embolization Therapy for Liver Cancer
- Semin intervent Radiol 2013; 30(01): 003-011. Thieme Medical Publishers 333 Seventh Avenue, New York, NY 10001, USA. Chemoembolization of Hepatocellular Carcinoma. Riccardo Lencioni , Pasquale Petruzzi , Laura Crocetti
- Radiological Society of North America: TACE
