Остеоартроз хребта належить до дегенеративних захворювань суглобів. Він має хронічний характер. У міру прогресування недуги у пацієнтів відзначається підвищена болючість і скутість рухів. Хворобу найчастіше діагностують у людей зрілого та похилого віку. Без своєчасного лікування вона призводить до інвалідності. За кордоном доступні консервативні та хірургічні методи боротьби з патологією. Вони швидко повертають пацієнта до активного життя без болю. Які варіанти терапії артрозу міжхребцевих суглобів найефективніші і де можна пройти лікування – дізнайтеся з нашої статті.
Що таке остеоартроз хребта?
“Остеоартроз – надзвичайно поширене захворювання. Особливо схильні до нього люди похилого віку – до 45% людей старше 65 років. Остеоартроз зазвичай вражає коліна, стегна, кисті рук або хребет, спричиняючи біль у суглобах, скутість і втрату рухливості. Хворий суглоб деформується і опухає, а хрящ, що покриває кінці кісток, деградує і грубіє. Остеоартроз вражає багатьох із нас, але ризик його розвитку підвищується, якщо у вас фізична робота, зайва вага, травми суглобів або сімейна історія захворювання. Остеоартроз, як правило, протікає у жінок важче. Причини цього до кінця не зрозумілі, але можуть бути пов’язані з відмінностями в анатомії суглобів, а також із впливом естрогену на скелет.” – Проф. Дебора Мейсон, головний дослідник Центру біомеханіки та біоінженерії Arthritis Research UK в Університеті Кардіффа.
Остеоартрит хребта передбачає поступове руйнування суглобів і навколишніх тканин хребетного стовпа. Він розвивається внаслідок ураження хрящової тканини суглобових поверхонь. Це відбувається через такі причини:
- травми хребта,
- важкі фізичні навантаження,
- вроджені аномалії розвитку хребта,
- надлишкова маса тіла,
- порушення обміну речовин і кровопостачання,
- вікові зміни.
Основним симптомом недуги є набряклість і біль в ураженій ділянці. Спочатку біль має тимчасовий характер і посилюється тільки під час фізичних навантажень. Потім він стає постійним і виникає без будь-яких провокуючих чинників. Також у пацієнтів з’являються такі ознаки:
- оніміння кінцівок,
- часті головні болі,
- хрускіт хребта при поворотах корпусу,
- запаморочення,
- загальне нездужання.
Артроз хребта небезпечний тим, що руйнування хрящів супроводжується пошкодженням і інших структурних елементів хребетного стовпа. У хворих порушується цілісність суглобових капсул, зв’язок, м’язів, дисків.
Читати: Які методи діагностики артрозу хребта застосовують за кордоном
За підозри на остеоартроз хребта хворому слід звернутися до невролога або ортопеда. Лікар уточнить скарги пацієнта, проведе фізичний огляд і направить на додаткові обстеження. Як правило, для встановлення діагнозу достатньо рентгена, комп’ютерної або магнітно-резонансної томографії та лабораторних аналізів. Візуалізаційні методи діагностики дають змогу визначити пошкодження міжхребцевих дисків, суглобів, а також побачити звуження ділянок виходу спинномозкових нервів і утворення кісткових шпор.
Для точного виявлення артрозу хребта в іноземних клініках функціонує передове обладнання: установки МРТ і КТ останнього покоління. Багаторічний досвід зарубіжних лікарів не дає змоги припуститися помилки в постановці діагнозу. Щоб обстежитися за кордоном, залишайте заявку.
Методи лікування остеоартрозу хребта
Лікування артрозу хребта багато в чому залежить від тяжкості захворювання, віку пацієнта та рівня впливу симптомів захворювання на повсякденне життя хворого. Повністю вилікувати дегенеративне пошкодження суглобів неможливо, але можна сповільнити або зупинити прогресування недуги. Для запобігання подальшому ураженню міжхребцевих суглобів призначають:
- медикаментозну терапію стероїдними і нестероїдними протизапальними препаратами, анальгетиками;
- фізичну терапію і ЛФК для зняття спазмів м’язів і збільшення діапазону рухів у хребті;
- черезшкірну електричну стимуляцію нервів (TENS) – вплив електричних імпульсів на уражену ділянку;
- зміну способу життя: скидання зайвої ваги, відмова від підняття важких предметів, підтримання правильної постави тощо;
- радіочастотну абляцію – вплив на уражений суглоб і нерв радіочастотною енергією;
- хірургічне втручання для декомпресії нервових корінців і стабілізації хребців.
Лікування артрозу шийних хребців
Остеоартроз шийного відділу хребта або унковертебральний артроз – одна з найпоширеніших форм цього захворювання. Це пов’язано з тим, що шийні хребці найбільш рухливі. Вони дозволяють голові робити повороти в різні боки. Часто в людей виникає нестабільність у цій ділянці хребта, що призводить до розвитку різних патологій, зокрема й остеоартрозу.
Лікування при унковертебральному артрозі шийного відділу хребта залежить від тяжкості симптомів і того, наскільки сильно вони впливають на якість життя хворого. У більшості випадків для боротьби з недугою достатньо нехірургічних методів.
Пацієнтам призначають протизапальні препарати, блокади нерва, ЛФК, фізіотерапію і радіочастотну абляцію. Останній варіант передбачає мінімально інвазивну процедуру, під час якої тепло від кінчика голки створює пошкодження дрібних нервів. Це дає можливість впливати на пошкоджений суглоб.
РЧА запобігає передачі нервами сигналів болю в мозок. Вона забезпечує більш тривале полегшення, ніж блокада нерва або ін’єкція в суглоб. Ознаки хвороби відступають на 1-2 роки, а в деяких випадках і довше.
У випадках, коли біль посилюється, а консервативні методи лікування артрозу міжхребцевих суглобів шиї не дають бажаного ефекту протягом від 2-х до 4-х місяців, призначають операцію. Основними видами хірургічного втручання вважаються:
Передня шийна дискектомія і спондилодез
Під час операції хірург отримує доступ до ураженого суглоба через передню частину шиї. Він видаляє деформований диск. Потім замінює його імплантом. Так вдається зберегти висоту хребетного стовпа, достатню для безперешкодного проходження корінців шийних нервів.
Задня шийна ламінектомія
Хірург отримує доступ до шийного відділу хребта із задньої частини шиї. Він видаляє пластинку й остистий відросток. Це необхідно для того, щоб звільнити місце для спинного мозку і зменшити на нього тиск. Для збереження стабільності хребетного стовпа цю операцію поєднують зі спондилодезом.
Варіанти лікування артрозу грудного відділу хребта
Грудний відділ хребта безпосередньо з’єднується з грудною кліткою і захищає основні органи, такі як серце, легені та печінку. Грудні хребці менш рухливі, ніж шийні або поперекові. Вони рідше уражаються артрозом.
У разі появи дегенеративних змін у грудному відділі хребетного стовпа пацієнту рекомендують прийом протизапальних препаратів, уколи стероїдів у фасеточний суглоб під контролем УЗД або КТ, а також фізіотерапію і РЧА.
Хірургічне втручання призначають пацієнтам із постійним болем, нестабільністю хребців або защемленням нервового корінця. До таких операцій належить ламінектомія, спондилодез і заміна ураженого міжхребцевого диска на імплант.
Лікування артрозу попереково-крижового відділу
Остеоартроз поперекового відділу хребта вражає близько 30% чоловіків і 28% жінок у віці 50-65 років. Початкове лікування недуги передбачає прийом кортикостероїдних і нестероїдних протизапальних ліків. Можливі ін’єкції стероїдів в уражену ділянку. Деяким пацієнтам призначають протиревматичні препарати.
Полегшення болю при артрозі поперекового відділу хребта дають холодові та теплові компреси. Вони зменшують набряклість, покращують кровообіг і знімають спазм м’язів. Разом із компресами рекомендують ЛФК і фізіотерапію.
Важкі форми недуги лікують за допомогою операції зі зрощення хребців – спондилодез. Під час спондилодезу уражені хребці з’єднуються в одне ціле. Це потрібно для того, щоб фасеточні суглоби не рухалися і не травмували хребет.
Під час операції зі зрощення хребців зменшення хворобливості досягається за рахунок поліпшення стабільності певного сегмента хребетного стовпа. Таке втручання не вимагає великих розрізів. Завдяки малоінвазивному доступу та ендоскопії вдається стабілізувати хребет через розрізи завдовжки не більше 3 см.
Також пацієнтам з артрозом поперекового відділу хребта призначають:
ламінектомію – видалення частини хребця з метою збільшення простору для спинномозкових нервів і зняття симптомів недуги.
фасетектомію – резекцію частини фасеточного суглоба для видалення кісткових шпор, які стискають нерви і спинний мозок.
Стовбурові клітини в лікуванні остеоартрозу хребта
Останніми роками використання стовбурових клітин стало набирати популярності в терапії багатьох захворювань, зокрема й хребта.
Стовбурові клітини – це унікальні клітини організму, які можуть перетворюватися на клітини практично будь-якого типу і брати участь у процесі відновлення пошкоджених тканин. Завдяки здатності до самовідновлення і диференціації, вони допомагають організму оновлювати і заміщати пошкоджені клітини, відновлювати хрящові тканини і зменшувати запалення.
Під час терапії остеоартрозу хребта застосовують мезенхімальні стовбурові клітини, які виділяють із кісткового мозку або жирової тканини і після обробки в лабораторії вводять в уражені ділянки хребта.
На даний момент лікування остеоартрозу хребта стовбуровими клітинами залишається експериментальним і проводиться переважно в рамках клінічних досліджень. Однак попередні дані показують, що ін’єкції стовбурових клітин ефективно зменшують больовий синдром і запалення, покращують рухливість суглобів і гальмують руйнування хрящової тканини.
Результати клінічних випробувань демонструють значне зменшення болю та покращення функціонального стану хребта у більшості пацієнтів. Через 6 місяців після терапії зменшення больового синдрому спостерігалося у 53,5% пацієнтів, приблизно 74,3% пацієнтів відзначили підвищення функціонального стану хребта.
Лікування стовбуровими клітинами є мінімально інвазивною процедурою, що складається з трьох етапів:
| Забір клітин | Клітини витягують із кісткового мозку (зазвичай із клубового гребеня тазової кістки) або жирової тканини пацієнта. |
| Обробка клітин | Зібрані клітини обробляють і концентрують у лабораторії для створення лікувальної сироватки. |
| Ін’єкція | Під контролем візуалізації стовбурові клітини вводяться в ділянку ураженого диска або суглобів хребта. |
Для помітних поліпшень, як правило, потрібен час, оскільки стовбурові клітини діють поступово. Пацієнти можуть відчувати полегшення болю і зменшення запалення через кілька тижнів після процедури, але на повний прояв ефекту може піти до 6-12 місяців. Дехто відзначає тривалий ефект упродовж року і більше, проте стабільність і тривалість цих результатів досі залишаються предметом вивчення.
Відновлення після операцій при артрозі хребта
Що раніше почати реабілітацію після операції на суглобі, то швидше організм відновиться, а функції опорно-рухової системи повернуться до норми. Початок відновлювальних вправ у перші 48 годин після хірургічного лікування остеоартриту допомагає поліпшити кровообіг і прискорює загоєння тканин. Контрольоване навантаження зміцнює м’язи навколо ураженого суглоба, покращує їхню стійкість і знижує больові відчуття, що важливо для запобігання ускладнень. Програма реабілітації зазвичай охоплює вправи для розробки рухливості, поліпшення рівноваги та сили, фізіотерапію, а також використання допоміжних засобів (наприклад, ходунків). Комплексний підхід дає змогу прискорити відновлення, запобігає повторним травмам і сприяє тривалому поліпшенню функції суглоба.
Реабілітація після операції з лікування остеоартрозу хребетних суглобів займає від 4 до 6 тижнів. У цей період пацієнт носить спеціальний корсет, уникає важких фізичних навантажень, різких поворотів і падінь. Він приймає знеболювальні препарати, займається з фізіотерапевтом і виконує легкі вправи.
Максимальний рівень рухливості та функціональності хребців досягається через 3-6 місяців після хірургічного втручання.
Повернутися до звичного життя пацієнт може через 4-6 тижнів. Якщо його робота пов’язана з інтенсивними фізичними навантаженнями, підйомом важких предметів або іншою напруженою діяльністю, приступити до неї можна не раніше, ніж через 12 тижнів після операції.
Де лікують артроз хребта за кордоном?
Університетський госпіталь Коч
Лікарня Медікана Аташехір
Клініка Мотол
Госпіталь Малвазінке
Університетська клініка Наварри
Лікарня Кірон у Барселоні
Віденська Приватна Клініка
Медичний центр Деблінг
Як закордонні лікарі допомогли Томасу позбутися нестерпного болю в спині
Історія Томаса Мадала – це приклад тривалої і наполегливої боротьби з хронічним болем, спричиненим остеоартритом хребта. Усе почалося з травми. У 1980 році, впавши з вантажівки, Томас зазнав серйозних пошкоджень спини та голови. З цього моменту біль став для нього звичною частиною життя. Понад 30-ти років Томас був змушений регулярно звертатися до фахівців з управління болем, щоб хоч ненадовго полегшити стан. Однак артрит поступово прогресував і почав впливати на хребет.
Протягом 6-ти років лікар Томаса робив йому ін’єкції для тимчасового зняття болю. Але щоразу симптом повертався з новою силою. З плином часу стан погіршився. На обстеженні лікар виявив значне звуження простору між хребцями, внаслідок чого один із нервів виявився затиснутим. Для подальшого лікування він направив Томаса до нейрохірурга, який підтвердив діагноз важкого стенозу в нижній частині спини.
Лікар запропонував два варіанти – складну відкриту операцію з розширення отворів між хребцями (форамінотомію), або більш щадний метод – ендоскопічну операцію. Під час ендоскопічного втручання застосовують мініатюрну камеру і тонкі хірургічні інструменти, завдяки чому достатньо невеликого розрізу. У такому разі м’язи не пошкоджуються, і не потрібне видалення кісткових структур.
Томас погодився на другий варіант. Ендоскопічна операція зайняла менше години. Лікар використовував спеціальні інструменти для видалення ураженої артрозом тканини, що здавлює нерви. Операція пройшла успішно і без ускладнень. Через кілька тижнів Томас повністю відновився. Його біль зник, і відтоді не повертався.
“Я нічого не відчував під час операції, хоча і був трохи при свідомості”, – згадує Томас. “Рана загоїлася за кілька тижнів, і відтоді в мене немає болю в спині”.
Сьогодні він знову може повноцінно працювати і вдячний команді лікарів, чия професійна майстерність дозволила йому повернути собі нормальне життя.
Підсумок
- Остеоартроз хребта – це руйнування хрящової тканини суглобів і дисків хребетного стовпа. Хвороба має хронічний характер і з часом прогресує. Її найчастіше діагностують у людей старше 40 років. Остеоартроз хребта викликає скутість або біль у спині. У міру розвитку дегенеративного процесу у хворих з’являється слабкість або оніміння в кінцівках, запаморочення, загальне нездужання. Як правило, вираженість симптомів недуги зменшується, коли людина перебуває в положенні лежачи.
- Для діагностики захворювання використовують рентген, комп’ютерну та магнітно-резонансну томографії. Ці обстеження дають змогу оцінити пошкодження кісток, визначити кісткові шпори та втрату хрящової тканини в суглобах. Також пацієнтам призначають біопсію суглобової рідини та лабораторні дослідження.
- Лікування артрозу хребта проводять відповідно до тяжкості недуги, віку пацієнта і наявності супутніх захворювань. На початкових стадіях призначають знеболювальні препарати, ін’єкції стероїдів у суглоб, лікувальну гімнастику, фізіотерапію і радіочастотну абляцію. У важких випадках рекомендовано хірургічне втручання.
- Для боротьби з недугою пацієнти часто звертаються в клініки Туреччини, Австрії, Іспанії та Чехії. Особливою популярністю серед медичних туристів користуються: Коч, Медікана, Мотол, Деблінг, Кірон у Барселоні та уніклініка Наварри.
Щоб вибрати відповідну клініку для проведення операції при артрозі хребта за кордоном, звертайтеся до лікарів-координаторів MediGlobus. Наші фахівці підберуть найкращий медичний центр і лікарів. Вони займуться організацією поїздки і будуть з пацієнтом на зв’язку 24/7.
Джерела:
- American Association of Neurological Surgeons: Osteoarthritis
- Lindsey T, Dydyk AM. Spinal Osteoarthritis. [Updated 2023 Jul 9]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2024 Jan-.
- Arthritis Foundation: Osteoarthritis of the Back/Spine
- Veritas Health: Spine-health: Osteoarthritis of the Spine
- Healthline: Osteoarthritis of the Spine
- Musumeci G, Mobasheri A, Trovato FM, Szychlinska MA, Imbesi R, Castrogiovanni P. Post-operative rehabilitation and nutrition in osteoarthritis. F1000Res. 2014 May 23;3:116. doi: 10.12688/f1000research.4178.3. PMID: 26962431; PMCID: PMC4765713.
- Padda J, Khalid K, Zubair U, et al. (August 17, 2021) Stem Cell Therapy and Its Significance in Pain Management. Cureus 13(8): e17258. doi:10.7759/cureus.17258
- The effectiveness of intradiscal biologic treatments for discogenic low back pain: a systematic review. Schneider, Byron J. et al. The Spine Journal, Volume 22, Issue 2, 226 – 237
